Віктор Терен
ТАК ЛЮБІМО УКРАЇНУ

Матері ласкаві очі
і долоні рідні-рідні
вперше ти побачив, хлопче,
тут, у нашій Україні.

Білу хату, вікна сині,
сонце, ліс, потоки рвійні –
вперше ти побачив, сину,
теж у нашій Україні.

І стежина прибережна,
шлях широкий, друзі вірні –
все тобі відкрилось вперше
тут, у нашій Україні.

І тому, як рідну матір,
дорогу твою, єдину,
як весну, пісні крилаті –
так любімо Україну.

Олена Полянська
ВИШИВАНКА

Вишивала ненька сорочечку сину,
Обшивала комір у волошки сині.
Голка блискуча, голка одежна
Хвильки здіймала в морі мережанім,
Нитку вела за собою червону,
Щоб на рукавах ясніли півонії
Серед волошок як небо синіх...
Мама сорочку вишила сину.

Оксана Сенатович
ЧИЙ ТИ СИН?

...А ти що за один?
Розкажи –
чий ти син!

Ось над мальвами кружляєш –
а свою адресу знаєш?
Де живе твоя сім’я?
Знаєш прізвище, ім’я?
А чи маєш ти родину?
Як ти любиш батьківщину?

Джміль-джмеленко
все це знає
і мені розповідає,

бо він джміль, а не зануда,
син джмеля, а не приблуда.

Ганна Черінь
УКРАЇНСЬКІ КВІТИ

Вийшли зрання на гуляння
Українські діти,
Їх стрічали і вітали
Українські квіти.
Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелись по житі.
Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
На горбочку мак,
В шапці, як козак.
Він яскравий, мов вогонь!
А бундючний – Бог боронь!
Вміє задаватись так,
Як будяк!
Там росте холодна м’ята
(Добре пахне, як пом’ята),
Там шовковая трава
Щось шепоче, мов жива.
А з травички – ніжні личка:
То вже Братик і Сестричка
У тих самих кольорах,
Що на наших прапорах.
Розбрелись по полю діти –
Більші, менші і малі –
Молоді яскраві квіти
Української землі.

Михайло Пронько
ВИШИТИЙ ПІВНИК

Ой, пригода в нас яка:
Півник втік із рушника!..
По двору він походжає,
Дітям гратись заважає.
То дзьобне малу Марійку,
То з котом затіє бійку,
То наїжить грізно пір’я,–
І кричить на все подвір’я.
Зіна каже: – Схаменись!
На рушник мерщій вернись.

Уляна Федасюк
МАЛЕНЬКА УКРАЇНКА

Я маленька українка –
Треба всім це знати,
Українець є мій тато,
Українка – мати.
Українкою вродилась,
Українка буду,
Та про рідну Україну
Ввік я не забуду.

Микола Щербак
ВОЛОШКИ

Ми ходили в поле зранку –
Я, Богданчик і Оксанка.
І у житі між стеблинок
Назривали волошинок.

І мені здалося трошки,
Що синесенькі волошки
Під промінням сонця зранку –
Ніби очі у Оксанки.

А Богданчик гордовито
Нам промовив: – Стигле жито
І волошки світло сині
То – мов прапор України!

Василь Віденко
ЛІТО

Колосисте житечко
                       зацвіло.
Входить любе літечко
                         у село.

Гарбузи розвішує
                      на тини.
Вирізає дудочку
                    з бузини.

Багряніє ружою
                        у дворі.
В’є вінки найкращії
                         дітворі.

Леся Вознюк
ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Серпень нам дарує
           незабутні миті:
стяги українські
          в сонячній блакиті
майорять крилато
         на держави свято.
Приїжджайте, друзі,
         з нами святкувати!

Олексій Довгий
БАТЬКІВЩИНА

Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.

Анатолій Качан
ХЕРСОНСЬКІ КАВУНИ

Обігнавши вітерець
                 десь на полустанку,
До перону підійшов
                 поїзд на світанку.
Звідкіля він – із Карпат
                 чи з Полтави, може?
Пасажирські поїзди,
                 мов дві краплі, схожі.

Та коли рябий кавун
                 винесли з вагона,
Стало ясно й ліхтарю –
                 поїзд із Херсона.

Це мені передала
                Таврія дарунки.
Сонце вивело на них
                світлі візерунки.

Олена Полянська
МИ МАЛЯТА УКРАЇНСЬКІ

І кримчани, і сумчани,
Луганчани, і кияни
Кажуть донечці і сину:
В нас держава – Україна!
Разом всі – одна сім’я ми:
Донеччани й полтавчани,
Харків’яни й вінничани.
Мелітополь, Кіцмань, Сміла –
Разом ми велика сила!
В Сімферополі і Львові
Хай лунає рідне слово!
І одеські, і волинські
Ми малята українські!
І бажає нам здоров’я
Прикарпаття й Подніпров’я,
Чернігівщина й Буковина,
Й вся велика Україна.

Олена Пчілка
***

Волинь незабутня, країно славутня!
У пишній красі ти красуєш!
Здавен твою бачу українську вдачу,
Здавен мою душу чаруєш!..
Із словом жаданим та з людом коханим
Єднаєш ти в серці моєму
Ті спогади ясні про милі та красні
Куточки в обширі твоєму.

Євген Юхниця
***

Щоб з Чорного моря
     У хвильній забаві
          Вода не втекла у безмежжя,
Міцні Чорномори,
     Надійні і вправні,
          Тримають в руках надбережжя:
Грузинський, Болгарський,
      Турецький, Румунський,
          Російський і наш, Український!
  До водної казки
       Несуть воду в руцях:
          Дунай, Буг, Дністе´р й Дніпро свійський.

Ганна Чубач
МОЯ КРАЇНА – УКРАЇНА

Моя країна – Україна,
Сонячна держава.
І дорослому, й дитині
Жити в ній – цікаво.

Щовесни сади квітують,
Солов’ї співають.
У країну Україну
Гості приїжджають:

Із Америки, з Кавказу.
З Праги і Варшави.
Бо в країні Україні
Гостювать – цікаво.

У столиці – світлі лиця.
В селах – щирі люди.
Я за тебе, Батьківщино,
Завжди горда буду!

Тамара Коломієць
УКРАЇНА

Йде Пізнайко по шляхах,
По зарошених стежках
І питає в дітлашні:
– Це ж чиї дзвенять пісні?
– Наші.
– А оці рясні лани,
Що не змірять ширини?
– Наші!
– А оці густі ліси
Дивовижної краси?
– Наші.
– А чиї стрімкі річки
Мчать до моря навпрошки?
– Наші.
– А чиї гірські верхи
Височіють навкруги?
– Наші.
– А осяяні міста,
Де малеча вироста?
– Наші.
– А матусі та батьки
Цих країв трудівники?
– Наші.
– Як же зветься ця земля,
Гарна зблизька і здаля?
– Україна.