Марія Пригара
ПЕРШИЙ ДЕНЬ

Що за диво сталось в нашім місті?
Йдуть до школи квіти пишнолисті.
Поспішають айстри та нагідки,
Тільки квітка хилиться до квітки.
Дріботять жоржини і левкої:
Ви юрби не бачили такої.
Поставали біля школи в пари,
Зайняли навколо тротуари.
І говорить айстра до жоржини:
– От уже й дзвінок за дві хвилини.
А ромен всміхається красолі:
– Правда ж, добре вчитися у школі?
...Та хіба сміятись вміють квіти?
Ні питать не вміють, ні ходити.
Не садок розцвівся тут, не грядка –
Біля школи хлопчики й дівчатка.
Це вони прийшли сюди з квітками,
Бо сьогодні стали школярами.

Микола Сингаївський
ДО ШКОЛИ

Так сонячно-ясно довкола                           
І тануть хмаринки вгорі.                              
До школи,                                                      
До школи,
До школи
Сьогодні ідуть школярі.
Врожаями ниви достигли,
Багрець пломеніє з дібров.
До книги,
До книги,
До книги
Душа поривається знов. 
Дозріли калинові гронця,
Над ними ясніє блакить.                           
До сонця,                                                                                       
До сонця,
До сонця
Як спів, наша мрія летить.
Відколи, скажіть нам, відколи
Цей вересень з нами рідня?
До школи,
До школи,
До школи
Ведуть нас дороги щодня.
                                    

М. Чепурна
ДО ШКОЛИ

Заглядає у вікно
Вересень-рум’янець.
Я не сплю – дивлюсь давно
На новенький ранець.

Пахне ранець букварем
З гарними картинками.
Вранці ранець ми берем
І йдемо стежинками.

В мене квіти у руці,
А в матусі ранець.
Сипле сонце промінці
Вересень-рум’янець.

І ведуть, ведуть стежинки нас
В світлий, світлий перший клас.

Наталія Тріщ
ВЕРЕСЕНЬ-ШКОЛЯРИК

Через поле по стерні
У міста і села
Йде в солом’яній брилі
Вересень веселий.
В нього квіти у руці
І новий портфелик,
Розцвітає на щоці
Сонячний метелик.
Голосний несе дзвінок,
«Дзінь-дзілінь» – лунає,
Він до школи на урок
Школярів скликає.
                    

Наталка Поклад
Я ІДУ ДО ШКОЛИ

Так святково сонечку сьогодні.
Всюди квіти… Квіти й сміх.
Білі голуби на підвіконні
Туркотять до іграшок моїх,
Щоб вони сьогодні не скучали,
А самі і гралися, і спали…
Волохан, мій котик, теж святковий,
Знає він, що я іду до школи.
                              

Тамара Коломієць
ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА

Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Що водила нас
Ще у перший клас.

Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики –
Пишуть палички.
Добре нам читається –
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна –
Хмуриться вона.

Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Стороною рідною
Дниною погідною
Йшли через покіс
У багряний ліс.

Наша перша вчителька
Інших науча.
Букварі і читанки
Їм вона вруча.
Споришева стежечка,
Стежечка-мережечка,
Інших перший раз
Повела у клас.

Наталія Тріщ
ДО ШКОЛИ

З вулиць міста, з дитсадочків
Серпень діток позбирав.
Різних віршів і таночків,
Як умів, понаучав.

Потім вересню дзвінкому
Доручив малечі цвіт,
Щоб відкрив їм двері школи,
У науки дивний світ.

Вереснева пісня лине,
І дзвенить шкільний дзвінок.
Малюків щаслива зміна
Поспішає на урок.

Марія Познанська
ПРАВДА Ж, МАМО, Я ВЕЛИКИЙ?

Правда ж, мамо, я великий?
Сам взуваю черевики,
Зашнуровую шнурочки,
Сам вбираюся в сорочку,
Сам лице і руки мию,
Сам зачісуватися вмію,
І не плачу я ніколи...
Скоро вже піду до школи.

Наталя Забіла
ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ

Жовтіє листя на тополі.
Летять у синяві хмарки.
Відкриті навстіж двері в школі –
Ідуть до школи першачки.
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг.
Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг.

Марійка Підгірянка
ШКОЛА

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло оминати,
А добро чинити.
Бджілоньки – на квіти,
Дітоньки – до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед в полі бджоли.

Володимир Лучук
УСТАВАТИ РАНО ТРЕБА

Рано-вранці крізь віконце
Зазирнуло в хату сонце.
Я збудив Марійку знову
На зарядку на ранкову.
Вже Марійка учениця –
Довго спати не годиться.
Усміхнулось сонце з неба:
– Уставати рани треба!

Михайло Стельмах
НАСТУСЯ ЙДЕ ДО ШКОЛИ
 
Відлетіли сірі гуси,
В лісі осінь вже гуде,
І малесенька Настуся
З букварем до школи йде.
З поля вибіг зайчик шпарко,
Стрімголов побіг з гори,
І всміхається школярка:
Так біжиш ти й в букварі.
Біля ставу у долині
Розгулялись снігурі,
І дивується дитина:
Чом нема їх в букварі?
От із школи повернуся,
Намалюю птиць і став,
Бо малює все Настуся,
Що буквар не змалював.

Лідія Компанієць
ТІКАЄ ЛІТЕЧКО ВІД НАС

Періщить дощик: хлюп-хлюп-хлюп.
Калюжі – наче океани…
За ніч переодягся дуб –
Змінив зелене на багряне.
Йдуть школярі раненько в клас…
День покоротшав на годину…
Тікає літечко від нас
в зав’юги,
в стужу,
в хуртовину...


Володимир Верховень
НУМО В КЛАС ХУТЧІШЕ!

Мов грибочки, діти
Підросли за літо.
З сонця і водиці
Стали смаглолиці.

Жвавим, мов курчатка,
Хлопчикам й дівчаткам
Осінь мудрочола
Стелить шлях до школи.

З нетерпінням вранці
Ждуть книжки їх в ранці.
Дзвоник вересневий
Вже гукає: «Де ви?!»

Нумо в клас хутчіше,
Де на дошці пише
Вчителька злегенька:
«Ук-ра-ї-на-нень-ка».

Надія Кир’ян
МИКОЛКА-ПЕРШОКЛАСНИК

Перший раз малий Микола
Став збиратися до школи
Олівця поклав у сумку,
Книги, ручку, зошит, гумку,
М’яч, перо, граблі, подушку,
На обід м’яку пампушку,
Двох ведмедиків, лопату,
Білочку руду хвостату,
Лук, і стріли, і рушницю,
Ще й пухкеньку паляницю,
Ще стільця, стола і парту,
І географічну карту,
Трактора, машинку, мило –
Вже й надворі звечоріло.
Сів Миколка, дума думку:
«Чи усе поклав у сумку?»

Анатолій Качан
КРИЛАТА ШКОЛА

На світанку вулицею міста,
Де шумлять про осінь явори,
З рюкзаками, як парашутисти,
Поспішають діти-школярі.

Наша рідна школа біля гаю
Схожа на літак-аероплан.
Цей літак щоранку вирушає
У далеку подорож до знань.

Опадає з кленів перше листя
На кущі калин і мій рюкзак.
Осінь у червоному намисті
Проводжає літо на літак.

Олена Плавенчук
ЛИСТИ

У сусіди Їжаченка
Лис Пухнастий запитав:
– Нащо ти в своїй світлиці
Стільки листя наскладав?
Їжаченко знов і знову
Ніс листочки запашні.
–Ти поглянь,– сказав він Лису,–
Вони просто чарівні!

Ось зелений, ось червлений,
Ось багряно-золотий…
На листочках цих узимку
Я писатиму листи.

Бузини ось для чорнила
Чималенько я припас.
Всіх вітатиму зі святом:
«Друже мій, здоровлю Вас!»

Простягнувся Лис на листі
І подумав собі так:
«Їжаченко – мудрий хлопець,
Але трішечки дивак!»

Микола Сулима
ВІТЕР НЕ ЗНАЄ АБЕТКИ

Невсидючий вітер
Знає кілька літер:
Залетить в трубу –
Тільки й скаже:бу-бу-бу,
Прилетить до комишу –
Тільки й скаже: шу-шу-шу.
А оце чомусь мовчить –
Мабуть, решту літер вчить.

Анатолій Камінчук
ДЗВОНИКИ

Глянь: відвозять коники
Літечко від нас.
Дзвонять в лузі дзвоники:
– Вже до школи час! –
Зупиню я коників,
Вийду на росу
І найкращих дзвоників
В школу принесу.

Ліна Біленька
ВЕСЕЛА КАЗОЧКА ПРО ХОРОБРІ БУКВИ

Буква А затемна встала,
Розбудила букву Бе:
– Чуєш? – злякано сказала. –
Мишка в закутку шкребе.
Бе зіскочила з полиці
І термосить букву Ве:
– Розшукать негайно кицю –
Всім завдання бойове!
Всі мерщій до Ге, Ґе, Де:
– Хто з вас знає, киця де?
Ге, Ґе, Де того не знали,
Та швиденько повставали,
Підняли Е, Є, Же, Зе:
– Хто до киці повезе?
Тут вся азбука проснулась,
Одягнулась та узулась:
– У похід усі на мишку!
Нащо турбувати кішку?!
– Нас багато,– каже Зе,–
Мишка нас не погризе!
Налякали букви мишу,
Утекла. Настала тиша.
Букви знову на полиці,
Та хоробрим вже не спиться,
Скоро їх візьмуть до школи
Таня, Галя та Микола.

Надія Кир’ян
НЕСЛУХНЯНА АБЕТКА

Абетка Бігла Весело…
Гуділи Ґедзь і Джміль.
Е – екало, Є – єкало,
Жувало Зе кИсіль.
І – Їхало до Йоржика,
Кричала Лиска: «Му-у-у»,
На Огірка полізло еР,
Сміялось Те до У.
еФ – фукало, Ха – хрюкало,
Цапочок Чобіт Шив,
Щипались Юля і ясько,
А ЗНАК М’ЯКИЙ (Ь) сидів.