ОСІННІ ВІРШИКИ

Богдан Чалий
ОСІНЬ

Ніби притомилось сонечко привітне,
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно-зелена.
Журавлі курличуть: – Летимо у вирій! –
Пропливає осінь на хмарині сірій…

Леся Вознюк  http://vozniuk.com/lesia/
ХТО ЗАСТУДИВСЯ?

Зажурилось небо синє,
Бо нездужає віднині:
Дуже зблідло, вицвітає,
Плаче, кашляє та чхає.
– Що ж мені тепер робити?
Може, чай з малини пити?

Ясне сонце засмутилось:
– Схоже, теж я застудилось…
Мабуть, в озері купалось,
Та як слід не витиралось?
Чи холодні в лузі роси
Намочили ніжки босі?

Стали разом міркувати,
Як хворобу лікувати.
Буйний вітер-відчайдуха
Пролітав та все підслухав:
– Не журіться, ви не хворі,
Просто осінь вже надворі.

Галина Малик
ВЕРЕСЕНЬ

Вересень мжичить осiннiм дощем.
Бiлий грибочок присiв пiд кущем.
Час вiд часу погляда з-пiд руки:
Де забарились малi грибники?

Наталка Поклад
ОСІННІЙ КИЛИМОК

Ранок виткав килимок –
До листочка – ще листок:
Золотистий – тополиний,
Зеленавий – горобиний,
Блідо-жовтий – яблуневий,
Червонястий – черешневий…
Хризантеми – у куточок –
От і гарний килимочок!

Тамара Коломієць
ЇЖАКИ
 
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
– Ми – кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.
Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
– Ми – пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.
Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
– Ми – грудки...
Ну, а може,– будяки...
Ну, а може,– їжаки
Все-таки?..

Василь Кравчук
ЖУРАВЛИНИЙ ПОДАРУНОК

Летів журавлик з України
В далекий вирій поспішав.
І кинув хлопчику пір’їну,
Аби його він пам’ятав.

Кружляла довго та пір’їна.
Вже й крик журавлика затих.
І ось дарунок той пташиний
Упав хлопчині біля ніг.

Він взяв, мов скарб, оту пір’їну.
І в синє небо задививсь.
– Ой ти, журавлику, пташино,
На Україну повернись!

Тамара Коломієць
Я ХОДИВ СЬОГОДНІ В ЛІС

Я ходив сьогодні в ліс,
Я грибів для вас приніс.
Повний кошик із верхом,
Ще й накритий лопушком.
Є у ньому сироїжка,
І опеньок-тонконіжка,
І лисичка невеличка,
І товстий боровичок,
І засмаглий маслючок…
А оце ось хто такий?
Мухоморище старий!..
Ти чого заліз сюди?
Геть із кошика іди!

Грицько Бойко
БІЛЧА

Білча
В дуплі
Горіх
Хова.
Прийшла
Пора
Горіхова.

Надія Кир’ян
МАЛЮНОК

Цей дощ на мотузочку
Я прив’яжу, мов квочку,
І буду випускати
Гулять навколо хати.
А дощик плакать буде
І скаржитися людям:
«Як гірко,– скаже,– діти,
На прив’язі сидіти!»
 
Новий малюнок маю:
Я дощик випускаю –
Гуляй собі на волі
У небі і у полі.
Став дощик накрапати,
Та й проситься до хати –
В’юнкий, неначе рибка,
До мене стука в шибку.

Володимир Верховень
***

Вересневі сиві сни
ворушили ясени
у колисці до весни –
виру шум несли вони.

Віталій Конопелець
ВІСТКА

Й сам не знаю, де взялися
листоноші-диваки…
Носять не листи, а листя,
ще й складають на купки.
Що ж за вістку
нам приносять?
Добра буде, а чи зла?
...Пише клен, що близько осінь,
а береза - що прийшла. 

Людмила Савчук

НАБЛИЖАЄТЬСЯ ЗИМА

Золотим став дуб крислатий.
Дмуть та дмуть прудкі вітри.
І важкі хмарки патлаті
Ллються дощиком згори.
Часом сонечко прогляне,
Та тепла уже нема.
Пролітають дні за днями,
Наближається зима.

Ігор Мазнін
Переклала з російської Наталія Гончарова
ВІРШ ПРО ПОГОДУ

Хмарка-дощик,
Хмарка-сніг,
Хмарка-татко, хмарка-дід
Цілий день
Пливуть по небу,
Обіцяють дощ і сніг.

А за ними
Назирцем
Йдуть за татком,
Дідусем,
Хмарки молоденькі –
Крапочки сіренькі:
Дідові –
Внучата,
Татка –
Дитинчата.

Хмарки-дощик,
Хмарки-сніг,
Може – буде,
Може, й ні…

Анатолій Камінчук
ВЕРБОВА РОЗМОВА

Каже верба
Вербі:
– Чом ти, вербо,
В журбі?

Каже вербі
Верба:
– Хіба це, вербо,
Журба?

Просто
Листочків нема,
Не за горами
Зима!

Володимир Лучук
СІЛА ХМАРА НА КОНЯ

Сіла
хмара
на коня:
хмара
хмару
доганя.

Вітер
збоку
як набіг –
збив коня
відразу
з ніг.

Випустила
хмара
віжки
і пішла
за обрій
пішки.

Микола Сулима
ВІТЕР НЕ ЗНАЄ АБЕТКИ

Невсидючий вітер
Знає кілька літер:
Залетить в трубу –
Тільки й скаже: бу-бу-бу,
Прилетить до комишу –
Тільки й скаже: шу-шу-шу.
А оце чомусь мовчить –
Мабуть, решту літер вчить.

Євген Гуцало
ЗАЙЦІ В ПОЛІ ВАРЯТЬ БОРЩ

Коли йде осінній дощ,
зайці в полі варять борщ.

Зайці варять борщ у полі
з буряків та бараболі.

Зайці моркву в борщ кладуть
і капусту в борщ січуть.

Листя кидають із лавра,
щоб удався борщ на славу.

І на славу в зайців борщ,
коли йде осінній дощ!

Дмитро Павличко
ОСІНЬ

Небеса прозорі,
Мов глибінь ріки.
Падають, як зорі,
З явора листки.

А над полем нитка
Дзвонить, як струна,
Зажурилась квітка –
Чує сніг вона.

Геннадій Горовий
***

Де й поділось красне літо –
Мжичка сіється крізь сито.
По заюшеному сліду
На підводі жовтень їде.

Поховались мухи сонні –
Холоди перечекати.
Стука дощ по підвіконню,
Змерз і проситься до хати.

А дівча – Маленька Настя,
Відчиня віконце настіж:
– Забігай,– гука дощу. –
Теплим чаєм пригощу!

Оксана Кротюк
ВЕДМЕЖА КОЛИСАНКА

Підбиває мама листяну перину:
– Укладайся спати, мій маленький сину.

Зажурила осінь золоту діброву.
Вітер нам співає пісню колискову.

Вже поснули бджоли, мушки і жуки.
Сплять сусіди наші – сірі їжаки.

Запашні, малинові хай насняться сни.
Спімо, мій кошлатику, міцно до весни.

Валентина Бондаренко
ДРАБИНА

Я змайструю велику драбину,
Високу-високу, до самого неба,
А матуся гукатиме: – Сину!
Не дерися далі, не треба!
А я сяду на білу хмаринку
І, навіть, ноги отак спущу,
А матуся гукатиме: – Синку!
Натруси на землю дощу!
І поллються живі струмочки
На поля, на ліси і сади,
І матуся скаже: – Синочку,
Тільки ж довго там не сиди!

Анатолій Качан
ДОЩОВА ОСІНЬ

Водить осінь хороводи
         То із листя, то з дощів.
         На прогулянку виходять
         Парасолі і плащі.
Там розмову парасолі
         Із плащами завели:
         «Ах, як довго у неволі,
         У темниці ми були.
Та вернулися тумани,
          Задощило в небесах,–
          І ми знову у пошані,
          Знов нас носять на руках».
І прийшли тоді до згоди
         Парасолі і плащі,
         Що найбільша насолода –
         Це коли ідуть дощі.

ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ

  Ходить гарбуз по городу,
Питається свого роду:
– Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?

Обізвалась жовта диня,
Гарбузова господиня:
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвались огірочки,
Гарбузові сини й дочки:
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвалася морквиця,
Гарбузовая сестриця:
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвались буряки,
Гарбузові свояки:
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвалась бараболя,
А за нею і квасоля:
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Обізвався старий біб:
– Я піддержав увесь рід!
– Іще живі, ще здорові
Всі родичі гарбузові!

Інший варіант кінцівки

Обізвався старий біб:
– Я задержав увесь рід!
Ой ти, гарбуз, ти перістий,
Із чим тебе будем їсти?

– Миска пшона, шматок сала –
От до мене вся приправа!